Для чого дітям читати книги: реальні результати і висновки батьків

Просмотров: 1000
Для чого дітям читати книги: реальні результати і висновки батьків

Сьогодні класична картина в молодій сім’ї – перед сном дітям замість прочитання традиційної вечірньої казки батьки вмикають на ґаджеті черговий мультик або гру.

Сьогодні класична картина в молодій сім’ї – перед сном дітям замість прочитання традиційної вечірньої казки батьки вмикають на ґаджеті черговий мультик або гру.

Переконана, завдання саме батьків, попри всю нинішню розвиненість інформаційних технологій – навчити дитину любити книги. Для чого?

От тут у мене низка арґументів «за». Адже маю власні результати такого собі "home-дослідження" зі своїм сином. Почала читати з дитиною майже щодня з пелюшок (а то й коли був ще в пузику!). Пройшло трохи більше 3-х років і от що маю на сьогодні.

Вивчення нових слів

У словниковому запасі моєї ще дворічної дитини були слова, які використовує не кожен дорослий – гармидер, екстраординарне, малагасійці (жителі Мадагаскару!), брунатний колір, паротяг тощо. Інколи, читаючи чергові історії, мені доводилося заглядати в гугл, щоб пояснити значення того, чи того слова.

Може, ви вважаєте, що для маленької дитини все це зайва інформація. Однак тут головне не які це слова, а як дитина їх зрозуміла і чи вміє доцільно застосовувати їх у мові. Мені, наприклад, подобається, як моя дитина, заходячи в кімнату після чергового іграшкового штурму каже: "Який тут гармидер!".

Тренування пам’яті

Читаючи книги, я помітила, що мій син не просто збільшує свій лексикон, а й швидше запам’ятовує незвичні імена героїв чи вигадані назви міст.

"Це Нямкопотам, а це Паж Кротохвіль", – заявляє він після першого прочитання книги.

"Хто?" – перепитую, і швиденько шукаю імена в тексті.

Усе правильно. Дивовижно: я не знаю, а син згадав. І в садочку йому дають найдовші віршики, арґументуючи тим, що має найкращу пам'ять у групі. Вважаю, що це заслуга саме систематичного читання книжок.

Розвиток фантазії та власної думки

Зараз дуже популярні книги у світі – віммельбухи, тобто книги-розглядалки. І, переглядаючи чергові картинки, ми постійно вигадуємо якісь історії. Дуже тішить, що мій син завжди має власне бачення.

"Мабуть, зараз принцеса спить", – кажу.

"А я думаю, що вона зараз обідає", – говорить дитина.

Концентрація уваги та вміння слухати

Ми почали читати книги, ще коли дитина зовсім не вміла говорити, а тільки слухати. Тому зараз, коли я даю якусь інформацію, він завжди мене уважно вислуховує (і, практично завжди, сприймає). А ще під час читання він спочатку слухає текст, а потім перепитує, що не зрозумів: чи слово, чи дію.

І тепер, де б ми не були, він завжди уточнює, що не знає, із чим зіткнувся вперше. Упевнена, цей навик йому неодмінно стане в пригоді в подальшому навчанні.

І це далеко не всі позитивні моменти, які я виявила від читання книг.

Та найголовніше, що спільне читання книг – це наш із сином час, коли ми разом занурюємося в якусь історію, спільно переживаємо, захоплюємося, сміємося чи сумуємо. І ніякі спільні споглядання мультиків не дають цієї близькості, спорідненості та щемлячих у серці емоцій!

Любіть своїх дітей, виокремлюйте для них час та неодмінно ЧИТАЙТЕ!